Історія про місцевість будинків-готелів в Чернівцях

Історія місцевості

Трішки історіі про місцевість, а саме вулицю Рівненську (в давнину Монастириська), де зараз знаходяться готелі-будинки нашої компанії.

Монастириська (інша назва: Монастирище) – місцевість на південно – західній околиці Чернівців, яка від початку була частиною Роші, пізніше виділена як окремий населений пункт –передмістя, а згодом стала житловим мікрорайоном.

Назва місцевості   означає   «монастирські   володіння».   З   документів   ХІХ   ст.   відомі   кілька паралельних форм цієї назви: укр. – Монастириська і Монастирисько, молд. – Монастирище і Монастириште. Ці суфікси виступають, по суті, синонімами, оскільки означають місце, де знаходився колись монастир (монастирські володіння).

Монастириська розташовувалась в районі нинішньої вулиці Сторожинецької.

У доавстрійські часи вказана місцевість була малозаселеною (проживали кілька сімей) власністю монастиря. Після приєднання частини Буковини до Габсбурзької монархіі (1775), місцевість було включено до складу приміського села Роша.

За твердженням відомого краєзнавця Р.Ф. Кайндля питання про відокремлення цієї території від Роші порушувалося вже на початку ХІХст. 1820-го р. Окружна управа, розглянувши звернення місцевих жителів, все ж таки прийшла до висновку щодо недоцільності відокремлення Монастириської від Роші.

Проте, значення місцевості невпинно зростало і вже в 1890 році вона вважається самостійною, нарівні з Рошею.

Переписом 1900 року на Монастириській зафіксовано 487 будинків, у яких поживали 3654 дорослі особи (1784 чоловічої та 1870 жіночої статі).

За віросповіданням монастирчани розподілялися на: католиків – 1953, православних – 854, іудеїв – 488, інших – 359.

За розмовною мовою місцеві жителі розподілились наступним чином: німецькомовні – 1877, україномовні – 1074, румуномовні – 349, інші – 331.

Місцеву школу було відкрито 1 вересня 1872 року. У школі в цей час працювало 16 вчителів. Багаторічним директором Монастириської школи (1883-1891) був майбутній президент Буковини Омелян Попович.

Головною вулицею місцевості вважалась – Сторожинецька, що вела у напрямку міста Сторожинець. Це місто на Буковині, районний центр, розташоване біля підніжжя Карпат над річкою Серетом, на українсько-румунському етнічному кордоні. Сторожинець – справжнє місто-сад. На одного мешканця тут в середньому припадає понад сорок квадратних метрів зелених насаджень . Цей квітучий районний центр вабить гостей тінистими парками і садами, прямими вулицями, гарними, ошатними будівлями, пам’ятниками.